«Люблю радіо за те, що воно виявляє фальш і штучність», — редакторка UA: Українське радіо Дніпро Вікторія Сидоренко
Її голос знайомий багатьом дніпрянам, адже слухачі UA: Українське радіо Дніпро чують його щодня, із ним дізнаються про новини Дніпропетровщини, замислюються над важливими темами та пізнають цікаву інформацію. Редакторка Вікторія Сидоренко працює на UA: Українське радіо Дніпро вже понад двадцять років і зізнається, що радіо навчило її важливого: цінувати своїх колег, сміятися, навіть коли, здавалося б, не до сміху, розрізняти людей за голосом та відчувати фальш та штучність. А в далекому 1997-у на радіо її привело кохання.
Розкажіть, чому обрали роботу на радіо?
— На радіо опинилася випадково. На першому курсі університету я закохалася в хлопця, і щоб дізнатися, чим він дихає, попросила сходити зі мною на радіо. Ми разом читали вірші й спілкувалися із ведучою Таїсією Ковальчук. Велика радіостудія, творча атмосфера, якась дивна космічність мікрофонів, звукової апаратури, голосів. Мабуть, тоді я закохалася ще і в радіо.
︳Читайте також: Фільм «Ігрень» від UA: ДНІПРО отримав спецприз премії «Честь професії 2021»
Можете пригадати свій перший робочий день? Перший вихід у прямий ефір?
— Пригадую свій перший репортаж для служби новин. Мене відрядили на обласний фестиваль «Щаслива родина». Навантажили 7-кілограмовим касетним пристроєм для запису звуку, бо зручними, легкими диктофонами тоді радіо не забезпечувало. Я записала багатьох учасників, організаторів, дітей, отримала море позитиву і весь його принесла на радіо. І як розчарувалася, коли із всього того звукового багатства для ефіру потрібні були лише 2 хвилини! Перший мій ефір — це ранковий прогноз погоди, потім новини, а вже пізніше в мене були авторські програми. Хоча ніщо не зрівняється з роботою у прямому ефірі, де запитання слухачів перемежовуються із висновками експертів і аргументами спікерів.
Чим відрізняється радіо, на якому Ви починали, від радіо, яке є зараз?
— Радіо вчора і сьогодні — це такі дві різні і далекі планети, що годі і казати. На вчорашньому радіо я сиділа за МЕЗом і розшифровувала записаний звук у текст від коми до крапки, хто, що і як сказав. Потім той текст вичитував головний редактор і дозволяв матеріалу йти в ефір. Це була страшна втрата часу і нуль драйву в роботі. До того ж, я сама, як редактор, не могла вийти в ефір, бо право ефіру було в дикторів. І цю радійну несправедливість, тоді, здавалося, вже нічого не змінить. Ні, час змінив. Сьогодні ти — універсальний радієць: домовляєшся зі спікером, готуєш питання, виходиш в ефір і отримуєш кайф від спілкування, навіть не дуже вдалого. Це 20 чи 30 ефірних хвилин, але вони тебе живлять. Бо ти в цей час належиш тій людині, яка в студії.
За весь час на радіо не було бажання змінити роботу?
— Радіо для мене — це відповідальна і емоційна робота, але це — моє життєве натхнення. Бува прийдеш на роботу з важким серцем, а сядеш в студію — і все як рукою знімає! Лікує чи що?! Це не поясниш — відчути треба. Я спробувала залишити радіо, влаштувалася на іншу роботу, протрималася 5 місяців і… повернулася. Переміг таки нездоровий радійний магнетизм — до радіо приростаєш назавжди.
Що більш за все любите у своїй роботі, а що — ні?
— У своїй роботі люблю все! І коли зла, як чорт, і коли німб над головою (Сміється — Авт.) Радіо навчило мене важливим речам. Це — цінувати своїх колег, навіть коли бунтуємо один проти одного (це ж нас рухає), а ще — знатися на людях. Радіо допомогло відшліфувати свої переконання і тренувало сміятися, навіть коли не до сміху. Вдячна, що радіо дало мені голосовий фільтр. Я інколи за голосом не бачу людину. Які звуки вона випускає на волю? Багато голосних (радості, теплоти) чи приголосних (замкнутості, потаємності)? Голос представляє людину набагато ширше, ніж вираз обличчя і поведінка. Люди ще не вміли говорити, а вже мали голос, який формується ще в утробі матері. І це був перший засіб спілкування, тому він суттєвіший за все. І ще люблю радіо за те, що воно проявляє фальшивку або штучність. Людини, мови, вчинків. Не приховаєш нічого. Всіляку манірність і вдавання мікрофон підкреслить з подвійною силою.
Як народжуються теми для програм? Як вдається триматися на піку актуальності?
— Завдяки спілкуванню! Нас знають, телефонують, пропонують, а ми вже самі відбираємо актуальне і важливе на сьогодні. Прийти на ефір UA: Українське радіо Дніпро — це бути почутим. Незважаючи на обмежені можливості в часі (мовлення ведеться щобудня з 12.10 до 13.00 та з 17.10 до 18.00 — Авт.), ми навчилися використовувати його повноцінно. У наших ефірах — російсько-українська війна, декомунізація, мовне питання, комунальні послуги, молодіжна політика, особливі діти, домашнє цькування, освітянські реформи, медичне обслуговування, екологічні проблеми — все, що важливо для суспільства і в інших регіонах.
Які теми, на Вашу думку, найважливіші для регіону?
— Більш важливих тем для будь-якого регіону, як життя і здоров’я людини, не існує.
Буває таке, що в запрошеного до ефіру гостя перед мікрофоном раптово починається синдром «кролики – це не тільки цінне хутро…»? Як виходити з ситуації, коли розмова в прямому ефірі не складається?
— Я зіткнулася із «синдромом кроликів» лише один раз. Поважного віку бібліотекарка відділу рідкісних книг із захватом розповідала мені про дотримання оптимальної температури для збереження видань 14 - 16 століть. А коли я вмикала диктофон, замовкала. Разів сім ми починали і відразу завершували інтерв’ю. Я вже й не сподівалася, що його матиму. І тоді я попросила показати одне з рідкісних видань, яке вона оберігала, немов дитину. Несучи його мені, вона так захопилася його нахвалюванням, що пропустила, коли я клацнула кнопку «REC». Здається, їй теж запам’ятався цей момент, бо ендорфінний стан її розповіді абсолютно не змінився!
Ваш голос впізнаваний, але мало хто із слухачів знає, як виглядає диктор. Не буває прикро? І чи не мали думок перейти на телебачення?
— Радіо мене задовольняє на 100%! У мене в крові звучання, а не бачення. Для ТБ я не достатньо володію своїми мініемоціями і можу «з’їсти» себе самодокорами за допущені помилки.
Радійники часто мають у запасі потішні історії, які траплялись з ними під час роботи? На вашій практиці були кумедні випадки?
— О, ці кумедні випадки! Були! Домовилася про запис народного гурту «Берегиня». Вони самі зателефонували, попросили про зустріч в ефірі. Було це років 5 тому. Я пояснила, щоб знайти будинок радіо, треба їхати проспектом Гагаріна та звернути на вулицю Івана Сірка. І от в призначену годину нікого нема. Телефоную, питаю « Ви де?». «Їдемо проспектом Гагаріна», — відповідають. Кажу :«Добре, я вас зустрічаю на вулиці Сірка». Проходить півгодини — нікого нема. Телефоную знов. «Ми об’їхали всю вулицю Сірка, — кажуть, — а вас не знайшли». Питаю «Де ви того Сірка об’їхали?» «У Кривому Розі». « А я у Дніпрі!». Отак дізналася, що однойменні вулиці є в двох сусідніх містах.
Розкажіть, які маєте творчі задуми і які нові спецпроєкти очікувати слухачам UA: Українське радіо Дніпро?
— Щодо розвитку UA: Українське радіо Дніпро, то тут є фантастичний мотиватор — продюсер Влад Зінкевич. Його ідеї, поради, зауваження допомагають радіо бути, так би мовити, гучнішим. І це добре мобілізує всю команду. З його легкої подачі кожна редакторка започаткувала свій тематичний спецпроєкт, проявила творчі здібності і розширила аудиторію слухачів. Причому, ще й омолодила її, бо спецпроєкт «Музика Дніпра» Світлани Угнівенко і Мальвіни Карпенко — для молодих авторів-виконавців. А радіопроєкт Ілони Шевченко «Рідкісні» взагалі здобув чималу популярність серед січеславських захисників природи, бо свої розповіді слухачам вони представляють серед живих звуків струмків, пташок, тварин із Червоної книги Дніпропетровської області. Плануємо надалі ще спецпроєкти «Подорожуємо Дніпром» і «Простими словами». Над ними вже працюють Раїса Басова і Анастасія Мандрика. Іще є кілька задумок, але про них пізніше.
Як вважаєте, яким буде радіо майбутнього?
— Я бажаю всім, щоб у них не було сумнівів щодо слова « буде»! Щоб високий емоційний драйв від роботи співпадав із фінансовим! І щоб поруч завжди були люди, які робили ваш світ кольоровим!
Нагадаємо, сьогодні UA: Українське радіо — найбільша FM-мережа й найпопулярніше розмовне радіо країни.
Слухати UA: Українське радіо Дніпро можна на частотах:
- Дніпро — 87,5 FM
- Нікополь — 106 FM,
- Кривий Ріг — 90,4 FM,
- Павлоград— 104,2 FM,
- Орли — 99,2 FM.
Онлайн радіомовлення на сайті філії.