Чоловік самотужки уже 20 років доглядає місце жалоби за репресованими у 1937-38 роках (ВІДЕО)

13:11, 2 сер. 2019
 
Чоловік самотужки уже 20 років доглядає місце жалоби за репресованими у 1937-38 роках (ВІДЕО)

Йому майже 90. Кожного дня Анатолій Пушкарський прокидається о шостій ранку та витрачає близько години на те щоб, доїхати до місця жалоби за репресованими. Там за його словами, похований його батько, якого розстріляли під час сталінських репресій. Протягом 20 останніх років чоловік доглядає за цим місцем. Він неодноразово міняв потрощений хрест, поставив лавку, саджає та поливає квіти.

 

«Ці квіти я посадив, а тепер не вистачає сили їх полити. Приїжджаю сюди провідати жертв сталінських репресій. Тяжко звісно, в минулому році більше води міг брати, а зараз мені майже 90 років, вже не має тієї сили. На цьому місці розстріляли 86 тисяч дніпропетровців та декого із Запоріжжя. Їх тут поховали як собак. Мені розповідали, що на кожного кого вбили було заведене діло, і на останній сторінці написано «вирок виконаний», але тільки тоді вважався виконаний, коли стріляли в потилицю, ось такі нелюди були», ‒ каже Анатолій Іванович.

 

Чоловік, розповідає, що перший хрест поставила громадськість міста, та пообіцяли, що пізніше буде меморіал, але так нічого і не зробили. Двадцять років тому чоловік сам поставив новий хрест, змайстрував лавку та посадив квіти, щоб шанувати пам’ять загиблих.

 

«Доки були комуністи, вони почали розламувати цей хрест, я ставив на місце. Потім вони почали його палити, 8 разів палили, це дев’ятий раз я ставлю новий. Раніше тут була трафаретка залізна, але після того як п’ятий раз підпалили, вона кудись зникла, довелося замінити», ‒ розповів Анатолій Іванович.

 

Чоловік говорить, що для нього це місце особливе, тут поховали його батька.

 

«5-го листопада розстріляли мого батька, як ворога народу, а матері надійшло два листи: у першому пишуть що його розстріляно, а у другому, що він помер у лікарні від менінгіту. Дивна історія. А ще більше дивує чому за такими місцями ніхто не слідкує. Я не ходив до міської ради, але були ті хто ходили, і нічим це не закінчилося», ‒ каже Анатолій Іванович.

 

За словами історика Дмитра Романчука, у Дніпрі існує лише одне офіційне місце поховання репресованих ‒ це Привокзальна площа, там встановлений хрест та пам’ятний знак, всі інші місця символічні.

 

«Стосовно місця на Запорізькому кладовищі, де встановлений пам’ятний хрест жертвам політичних репресій, то це на рівні міських легенд та спогадів старожилів. Тобто за спогадами старожилів, це місце, район сучасного Запорізького кладовища, в часи репресій, в основному 30 — 40 роках, було місце масового поховання жертв репресій, розстріляних людей. На той час це була окраїна міста, і їх вивозили хоронити на край міста від людських очей», ‒ говорить історик

 

«Коли я збираюсь сюди, воду наливаю, дочка мені каже «як дурень ‒ то надовго». Розумієте, мені тут віддушина, спокійно так. Прикро дуже, що це окрім мене нікому не потрібно», ‒ каже Анатолій Пушкарський