«Мій Крим» про корінні народи півострова — прем’єра на Суспільному

9 серпня, у Міжнародний день корінних народів світу*, на платформах Суспільного Мовлення відбудеться прем’єра документального просвітницького проєкту Координаційного центру мовлення нацменшин «Мій Крим». Історії представників трьох корінних народів України — кримли¹, кримчаків² та караїмів³ — показують, як росіяни упродовж років нівелювали одну зі складових української ідентичності — мультикультурність.

Дивіться прем’єру проєкту «Мій Крим» 9 серпня:

• о 00:30 в прямому ефірі марафону «Єдині новини #UAРазом»;
• об 11:00 на Українському Радіо (аудіоверсія фільму);
• о 12:30 та о 20:30 на телеканалі Суспільне Культура;
• о 21:00 на ютуб-каналі Першого;
• о 22:00 на місцевих каналах Суспільного Мовлення, зокрема Суспільне Дніпро .

Читайте також: «Інший фах» на Суспільному — мотиваційні історії про зміну професії під час війни

Разом із героями фільму глядач пройде складний шлях їхніх родин роками забуття та геноциду, відчує відважний дух спротиву, який допомагає корінним народам відроджувати свою культуру, зберігати традиції та віднаходити своє місце у світі.

«Мені соромно, що значну частину свого життя я не знала майже нічого про корінні народи України. Інформації про них не було у шкільних підручниках і ця тема не ставала предметом різних обговорень. Їхні життя, культура, мова замовчувались і навмисно розмивались. Нині корінні народи закріплені офіційно в українському законодавстві, і це є одним із елементів деокупації півострова, проте глибших історій про ці народи для їхнього пізнання і розуміння в українському суспільстві бракує. Герої цього фільму є носіями історій, через калейдоскоп яких ми можемо побудувати ширшу картину і позбутись пробілів у своїх знаннях, розуміючи, хто справжні брати», — розповіла продюсерка та керівниця проєкту Анастасія Гудима.

Драматичні та правдиві історії героїв — кримчаків зі Львова, караїмів з Галича та кримських татар з Києва, які поколіннями зберегли власну релігію, мову, культуру та традиції. Упродовж фільму «Мій Крим» український актор та режисер кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв зачитує вірша Сергія Жадана «Як ми будували свої доми».

«Страшна реальність, з якою зіштовхуються українці починаючи з 2014-го року, декілька разів пережили корінні народи у Криму — вимушені депортації, геноцид, окупація, неможливість повернути собі свій дім, свою землю і обійняти рідних. "Мій Крим" — проєкт про історію трьох народів, про втрати та забуття, про культуру та бажання бути там, де живе твоє серце», — розповіла авторка та режисерка фільму Олена Кривенко.

Читайте також: Геноцид ромів: історії свідків воєнних злочинів — на Суспільному

Після анексії Криму росією та повномасштабного вторгнення багато представників корінних народів знову вимушені тікати від переслідувань та мріяти про повернення додому. Водночас проєкт Суспільного «Мій Крим» — історія перемоги тих, хто всупереч системі, попри невелику чисельність та утиски протягом сторіч, завдяки згуртованості змогли зберегти свою культуру у власних родинах.

«Розуміння втрати Криму для українців змінювалось: від втрати любих серцю місць для відпочинку у 2014-му — до втрати цілих рідних вулиць та ритуалів, яких нас позбавили після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му. А зараз, з фіксацією масових викрадень українських дітей, ми на порозі усвідомлення втрат, які зазнавали пригноблені народи, коли в тебе немає жодного шансу дізнатись, ким були твої рідні та ким мав би бути ти. Історії про виживання корінних народів для українців надзвичайно важливі, бо вони нагадують про давню російську традицію знищення та поневолення всіх, хто проявляє інакшість у способі життя. Нам варто знати ці історії, аби не мати ілюзій у сценаріях майбутнього», — переконана Марія Фрей, членкиня правління Суспільного, відповідальна за новини та регіональне мовлення.

«Насправді ми не кримські татари, ми — кримли, у перекладі “кримці”. Нас уже радянська влада прозвала татарами. На жаль, усі нас чомусь порівнюють із монголо-татарами, хоча до монголів ми взагалі стосунку не маємо», — зазначає один із героїв проєкту “Мій Крим”», — диригент Київського національного академічного театру оперети, кримли Ділявер Осман.

«Болить те, що нація вимирає, покоління мого тата не зуміли це зберегти, і тому нас лишилося мало», — героїня стрічки, донька останнього караїма Галича, караїмка Наталія Марткович.

«Коли ти думаєш про те, скільки не народилося твоїх дядьків, тіток, скільки ти не маєш братів, сестер, — стає дуже сумно, і ти розумієш, що такого не мало б повторюватись. Але, як ми бачимо, що інколи історія повторюється», — юрист, кримчак В’ячеслав Ломброзо.

Над проєктом працювали:

• авторка та режисерка фільму — Олена Кривенко,
• редакторка — Надія Стадницька,
• оператор-постановник — Юнус Сейтаблаєв,
• оператори — Євген Шевченко, Тарас Патлякевич, Сергій Карапищенко,
• режисерка монтажу — Олена Мамай,
• звукорежисери — Сергій Петренко, Андрій Герасименко,
• колористка — Поліна Чечкова,
• літературна редакторка — Оксана Мигаліско,
• дизайнери — Ганна Красножон, Сергій Кривошея, Юрій Мордвінов, Микита Ласточкін,
• адміністраторка — Катерина Опанасенко,
• водій — Олександр Глібко,
• керівниця та продюсерка фільму — Анастасія Гудима.

Суспільне Мовлення — єдине медіа в Україні, яке регулярно виготовляє проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин. За 3 роки його команда виготовила понад 10 масштабних проєктів різних жанрів — документальні історії, тревел-шоу та репортажі. Разом із редакціями Суспільного в Ужгороді, Чернівцях та Одесі виготовляє проєкти мовами нацспільнот: угорською, словацькою, ромською, німецькою, румунською, гагаузькою та болгарською.

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.

* Із 1995 року 9 серпня відзначають Міжнародний день корінних народів світу. За даними ЮНЕСКО, станом на 2021 рік у 90 країнах світу проживає близько 370 мільйонів представників корінних народів, які спілкуються на більш як 5000 етнічними мовами та дотримуються своїх культурних традицій. В Україні визнані законодавчо три корінних народи — кримли (кримські татари), караїми та кримчаки.

¹ Кримли, кримці (кримські татари) — корінний народ України тюркського походження, що сформувався на Кримському півострові та у степовій Україні. Сповідують іслам. Пережили три окупації. Вперше — 1783 року, коли кримський ханат анексувала російська імперія. Вдруге — депортація 1944 року, яку влаштувала радянська влада. Тоді за різними підрахунками загинуло від третини до майже половини кримськотатарського населення Криму. На початку доби незалежності України кримці повернулися додому, але змушені були знову його залишити внаслідок анексії Криму у 2014 році.

² Караїми — етнонім, самоназва — карай. Корінний етнос Криму, що мешкає також на Галичині, Волині й Поділлі, у Литві та Польщі. Внаслідок примусової асиміляції етнос та караїмська мова поступово зникають. Переписи населення 1959, 1989, 2001 років демонструють неухильне зменшення кількості караїмів. На відміну від кримських татар, караїми не були знищені та масово депортовані з Криму у 40-х роках XX століття. У них є своя мова, свята, національний танець і кухня — відомі караїмські пироги. Караїми сповідують іудаїзм. Молитовний будинок караїмів, кенаса, є в Сімферополі. Будівля Будинку Актора у Києві також була кенасою. У місті Галич є Музей караїмської історії та культури. Доля музею в Мелітополі — невідома.

³ Кримчахлар або кримчаки — самоназва одного з трьох корінних і водночас одного з малодосліджених народів Криму. Під час Другої світової війни було знищено 80 % кримчаків через хибне визнання їх єврейським народом. Вижили ті, хто називав себе татарином чи караїмом. Після депортації кримських татар у травні 1944 року кримчакам припинили вписувати в паспорти національність і відмовили у відкритті своєї молитовні. Процес асиміляції призвів до розмивання етносу. На підконтрольній території України проживають 4 родини, які представляють цей народ. Їхня кількість і доля у Криму — невідомі.