Фотопроєкт Суспільного про командирів, народжених за Незалежності: «Аліна» з Дніпра

31-шу річницю Незалежності ми зустрічаємо із понад двома тисячами кілометрів фронту. На кожній ділянці — молоді командири та командирки, які в різний спосіб потрапили до війська — за вибором, за покликанням, за необхідністю. Цього дня команда Суспільного Мовлення хоче показати їхні обличчя. Усіх наших героїв об’єднує бажання бути зі «своїми людьми, там, де найважче».

«Аліна»

Аліна Михайлова, 27 років
родом з Дніпра

Керівниця медичної служби спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» ЗСУ

Уперше на війні Аліна опинилася у 2014 році. Була волонтеркою Армії SOS, коли загинув її друг: «Тоді я прийняла рішення: або взагалі йду з волонтерства, від якого, як мені здавалося, мало толку, або йду далі. Обрала другий шлях: пройшла курси парамедиків та поїхала на першу ротацію у Широкине».

Так у 2016-му потрапила у медичний підрозділ «Госпітальєрів». Під час першої ротації на схід познайомилась з 1-ю штурмовою ротою добровольців «Правого сектора». У медичному батальйоні є правило — парамедиків після максимум трьох місяців мають замінити, щоб ті відпочили. Аліна вирішила залишитися з військовими в Авдіївці та разом з посестрою організувала медичну службу на базі роти. З Донбасу виїздила лише на свята. У 2019 році через знесилення повернулася до цивільного життя.

«18 лютого я була у Мюнхені на безпековій конференції. Мені подзвонив мій хлопець, командир роти «Да Вінчі», і сказав, що треба повертатися в Україну. На той момент вони стояли у Щасті на Луганщині. 23 лютого я була на Донбасі».

Аліна легко прийняла рішення повернутися на фронт, але цього разу все видається інакшим: «Раніше я говорила, що не боюся війни, але зараз абсолютно інший рівень. Коли по нашій базі прилетів «Калібр», а іншу базу, де ми жили попередні 5 років війни, розбила авіабомба, було страшно. Ще два тижні я ніде не почувалася безпечно… Хтось швидко опановує себе, а комусь потрібен час, щоб усвідомити: кожної хвилини щось може трапитися, тебе може поранити і ти можеш загинути».

Аліна говорить, що справді незалежною Україна стала «завдяки» Росії 24 лютого: «У 2014 році, коли почалася війна, не всі усвідомили, що у нас хочуть відібрати щось наше — нашу територію, наші життя. І тільки зараз ми дійшли до усвідомлення, що воюємо за свою незалежність. Тому обов’язково маємо перемогти. Ця незалежність дається нам великою кров’ю».

Про командирів з інших регіонів можна прочитати за посиланням. 

Команда фотопроєкту:

Авторка проєкту, фотографка — Аліна Смутко

Фоторедакторка — Вікторія Курчинська

Продюсерки — Наталія Шимків та Анастасія Ісаєнкова

Авторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк

За допомогу в створенні фотопроєкту вдячні: пресофіцерці 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» Ірині Рибаковій; речниці Українського добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» Василині Наконечній; старшому солдатові 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» Владиславу Косовському.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й канали Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.