«Для мене "Ранок" — це про можливості й відкриття», — спецкор «Ранку на Суспільному» Олександра Фіненко

У середині липня в ефірі Суспільного стартувало інформаційно-пізнавальне шоу «Ранок на Суспільному». Відтоді телевізійний день регіональних філій мовника розпочинається програмою, яка з 6:30 по 9:00 розповідає, чим живуть регіони України. Крім столичної команди, над рубриками, сюжетами й увімкненнями з регіональних локацій працюють 46 спеціальних кореспондентів та відеографів з усіх областей. Дніпровщину для країни відкриває журналістка UA: ДНІПРО Олександра Фіненко. Про те, як робота закохала її в рідне місто, як іноді «працює» підставкою під ліхтар, та про курйози, що трапляються під час знімання  Саша розповіла в інтерв’ю.  

Спеціальна кореспондентка UA: ДНІПРО Олександра Фіненко називає себе новачком у журналістиці — вона прийшла у професію півтора року тому, на Суспільному — майже п’ять місяців. Але каже, що про журналістику мріяла завжди, навіть коли навчалася на факультеті політології Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. 

Про мету

«Ця мета вела мене по життю — і ось я тут. Починала редакторкою на стрічці новин онлайн-видань, але мені бракувало драйву. Я навіть почала побоюватися професійної деформації. Хотілося різноманіття в роботі, спілкування з цікавими людьми. Я залишила кабінетну роботу й опинилася на телебаченні. І тут отримала все, чого бажалося.  "Ранок на Суспільному" — це саме та робота, яку я малювала собі у мріях, але думала, що вона прийде років через десять. Це те місце, яке мені подобається», — говорить Олександра Фіненко.

Не маючи на той момент досвіду в телевізійній роботі, в команду «Ранку» Саша застрибнула фактично на льоту — вже після того, як «Ранок на Суспільному» стартував в ефірі. 

«Зізнаюся, що коли мені запропонували стати кореспонденткою Суспільного, я вагалася: дуже хотіла стати частиною суспільного мовника, але розуміла, що в мене немає достатнього досвіду для роботи такого рівня. Але я наважилася й ось уже п’ять місяців я тут», — ділиться журналістка.

Про можливості й відкриття 

Саша зізнається, що «Ранок на Суспільному» для неї — це коли все вперше: перша робота на телебаченні, перший сюжет, перше пряме включення.  

«Для мене “Ранок” — це про можливості й відкриття», —  каже вона. 

Свій перший вихід у прямий ефір згадує з посмішкою, бо не обійшлося без курйозу. 

«Це було на День Незалежності. Кожен регіон робив включення зі свого міста. Дніпровська філія презентувала Україні проєкт «Ми перейшли» — це коротенькі ролики про містян, які обрали українську мову для повсякденного спілкування. Ми виходили в національний ефір мовника разом з Іриною Цибух, яка на той час була тимчасовою виконувачкою обов’язків продюсера Дніпровської філії Суспільного. Щоб нам обом було чути, що відбувається в ефірі, ми розподілили вушка навушників на двох: один — Ірі, другий — мені. І під час включення в Іри навушник випав. Але ми продовжили працювати, навіть не знаючи, чи нас чують. Потім, коли передивлялися запис, сміялися, бо на відео видно, як у момент, коли зрадник-навушник випав, у Іри округлилися очі. Але вона професійно допрацювала до кінця включення, і глядачі нічого не помітили», — розповідає Олександра.

Читайте також: На UA: ДНІПРО почалися знімання різдвяного концерту

Про будинки, людей та емоції 

З «Ранком на Суспільному» пов’язані відкриття не тільки у професійному житті Олександри. Робота у проєкті по-іншому відкрила для Саші її рідне місто Дніпро. 

«Мені завжди здавалося, що Дніпро — нуднувате і не яскраве індустріальне місто. Але працюючи спецкором у регіоні, я почала дізнаватися про Дніпро, про історію будинків і споруд, повз які ходила чи не щодня, й навіть не здогадувалася, які історичні події тут відбувалися, які люди тут жили. А дізнаючись, які героїчні й натхненні люди живуть у Дніпрі зараз, я почала закохуватись у своє місто», — ділиться журналістка.

До речі, історії про цікавих людей — це найулюбленіша Сашина тематика. З кількох її сюжетів, присвячених історіям із життя дніпрян, органічно народилась окрема рубрика «Соціальні проєкти».  

«“Соціальні проєкти” — про добрі й корисні справи, які роблять наші люди. Її зараз і продовжую. Також мені подобається знімати лайфсторі — тоді розумієш, що поруч із тобою у твоєму ж місті живе і працює багато класних і цікавих людей — це надихає», — говорить Саша. 

Однією з перших історій був ролик про п’ятирічну дівчинку, яка попросила маму навчити її  української мови. Тепер вони обидві — мама й донька — розмовляють виключно українською.  

«Запам’яталася робота над цим роликом, бо, по-перше, він один із моїх перших, а по-друге, вразило, які хороші зміни можуть відбуватися в житті дорослих людей з подачі дитячого бажання». 

Історія жінки, яка працює водійкою маршрутки, — це відеорозповідь, яка, за словами Саші, запам’яталася позитивом та неординарністю героїні.  

«Це дуже позитивна жінка, спілкування з нею дає шквал світлих емоцій. Ще вразило, що жінка не просто займається роботою, яка в нашому суспільстві вважається чоловічою, і цим руйнує стереотипи, а й те, що робота водія маршрутки приносить їй задоволення», — каже Олександра. 

А от знімання сюжету про учасника бойових дій на Донбасі далися Олександрі Фіненко нелегко. 

«Здавалося б, історії  про учасників АТО знімаються не вперше. І я до цього багато читала й дивилася по ТБ про таких людей. А от спілкуватися наживо, бачити очі, чути, як тремтить його голос, коли він згадує бойових товаришів, та переживати разом з цією людиною ті події — це зовсім інше. Коли я повернулася зі зйомок в офіс, довго відходила — повертала емоційну рівновагу. Досвідчені колеги-журналісти кажуть: скільки б років не провів у нашій професії, людина лишається людиною, і завжди будуть сюжети, які  особливо проникатимуть у душу й над якими плакатимеш», — ділиться Олександра Фіненко.

Про відеографа Кирила, ліхтар і голуба 

Розповідаючи про роботу у «Ранку на Суспільному», Саша зазначила, що значна частина успіху залежить від відеографа Кирила Полікевича, разом з яким вони працюють над створенням сюжетів.  

«Мені з відеографом дуже пощастило. Кирило Полікевич — справжній профі, він доповнює мене й компенсує мою відсутність досвіду, — ділиться Олександра. — Кирило дуже скрупульозний в роботі. Він і знімає, й монтує, тому сам розуміє, що йому потрібно. З ним я знаю, що картинка сюжету вийде гарною, і мені не треба хвилюватися за це. А ще Іноді він мене використовує як підставку під ліхтар. Наприклад, ось так: 

Існує жарт, що найцікавіше в телебаченні залишається за кадром. Олександра Фіненко розповіла, що під час знімання часто трапляються курйозні моменти, які не покажеш в ефірі. Але Саша часто викладає смішні кадри на своїй сторінці в Інстаграм. 

«Звісно, багато чого лишається за кадром, бо ж знімання для 2-3 хвилинного сюжету можуть тривати не одну годину. Й хоч усе найцікавіше намагаємося включити до сюжету,  бувають курйозні кадри, які не входять у сюжет, а ховати їх несправедливо. Тому я періодично викладаю такі відео у соцмережі. З недавнього: ми писали стендап, я стояла перед камерою й під час знімання повз мене пролітав голуб і ледь не сів на голову. В кадрі це виглядає кумедно». 

Про плани

Саша не любить розповідати про плани заздалегідь. Каже: «Розкажеш, пообіцяєш. А якщо не вийде? Я новенька і для Суспільного, і для телевізійної журналістики загалом. Тому пропоную, пробую, щось виходить, а щось ні. Тому передусім треба розвиватися, щоб робити якісний і цікавий контент». 

Переглянути сюжети Дніпровського Ранку можна на сторінці філії в youtube. 

Крім того, стежити за життям Дніпровщини у сюжетах Дніпровської філії Суспільного можна на сторінках філії в Instagram та Facebook, а також на офіційному сайті UA: ДНІПРО.