Авторка проєкту Оксана Коновець не ставить фінальної крапки й роздумує про участь у третій хвилі пітчингів, адже в її рідному Дніпрі багато людей, які варті окремої оповіді. Як знімали програму «Сильні» та хто її герої, вона поділилася в інтерв’ю.
Спільно з UA: ДНІПРО ви успішно реалізували ідею проєкту «Сильні». Які результати цієї роботи для вас?
— Головне досягнення творчої групи, яка працювала над проєктом «Сильні», у тому, що ми змогли достукатися до сердець людей. Ми читали коментарі на наших сторінках і дуже вдячні глядачам за їхню чуйність, готовність підтримати тих, хто цього потребує. Ми безмежно вдячні героям наших програм за те, що вони своїм прикладом надихають інших на любов до життя, і за те, що вони демонструють незламний національний дух.
На вашу думку, що є запорукою успішності проєкту?
— Успішність проєкту залежить від багатьох факторів. Наприклад, продуманості ідеї. Вирішивши взяти участь у пітчингу, я від початку знала, яким має бути мій проєкт — не просто визначила цілі й завдання та прописала їх у формі заявки. Я чітко уявляла, якими мають бути мої герої та картинка. Тому, коли ми взялися реалізувати ідею, мені було нескладно. Обираючи героїв, я керувалася не тільки тим, що може людина розповісти, бо на телебаченні важливі не лише слова, а й картинка. Тому доводилося зважати, чи зможемо ми знімати людину «в дії», на цікавих локаціях. Але на мою думку, головна запорука успіху — злагоджена робота команди. Мені пощастило працювати з Юрієм Тинним. Красива картинка, цікавий монтаж й абсолютне порозуміння під час знімального процесу — це заслуга Юрія.
Чи легко люди йшли на контакт і погоджувалися стати героями телепроєкту?
— Сильні, розумні, цікаві люди здебільшого ще й скромні. Тому деяких героїв мені довелося вмовляти. Наприклад, Іван Жердєв, легендарний дніпровський лікар, спочатку був категорично проти зйомок. Він не любить давати інтерв’ю і весь час зайнятий, а нам з оператором треба було прожити з ним пліч-о-пліч кілька днів, зокрема й зафільмувати операцію. Тільки після особистої зустрічі Іван Іванович неохоче погодився. Але коли в домовлений час ми приїхали на зйомки, він просто втік. Як з’ясувалося згодом, лікар не впізнав мене й забув, про що ми домовилися. Усе-таки ми добре попрацювали разом, і ця серія, на мій погляд, вийшла цікавою. У фейсбуці її переглянули багато людей і залишили позитивні відгуки.
Приблизно така ж історія була з військовим лікарем Іваном Казаєвим. «Я не герой. Навіщо про мене фільм знімати? Герої ті, хто загинув», — відповів він на мою пропозицію. Але й ця серія була вдалою.
Що для вас було найскладнішим під час зйомок?
— Усі історії, які знімаєш, пропускаєш крізь себе, а люди стають майже рідними, і все, що з ними відбувається, сприймаєш дуже близько. Найважче мені далися зйомки в дитячому онкодиспансері. Здається, що ти як професійна журналістка вже до всього готова. Але ні, виявляється, не до всього. Бо важко. Бо ти — така ж чутлива людина, як усі інші. Уже після завершення проєкту «Сильні» я дізналася про смерть дівчинки, яку ми знімали в серії про лікарняних клоунів. Дуже тяжко це прийняти й складно уявити, що відчувають герої фільму. Хочу вірити, що як не держава, то меценати все-таки підтримають волонтерський рух у таких відділеннях.
Часом знімати доводиться в екстремальних умовах. Чи пригадуєте такі випадки?
— Такими були зйомки першої серії, де героями стало подружжя Подзюбан, які займаються риболовлею. Ми з оператором добиралися до місця зйомок — на середину Дніпра — на невеличкому гумовому човні. Під час запису інтерв’ю мені довелося весь час веслувати, щоб нас не відносило далеко від героїні, та й оператору Юрію не дуже зручно було знімати. Узагалі треба бути готовим, що виготовлення телевізійного продукту на аутсорсі — це не робота з дев’ятої до шостої. Іноді в нас були дуже ранні чи пізні зйомки. Наприклад, жіноча команда з хокею орендує лід після десятої вечора. Тому знімали вночі. Бувало й таке, що доводилося працювати не тільки в будні, а й у вихідні. Твій проєкт — це твоя відповідальність, ніхто не стежить, скільки часу ти на нього витрачаєш, головне — результат. Цей аспект роботи на аутсорсі мені до вподоби.
Що можете порадити тим, хто планує спробувати себе на майбутніх пітчингах і попрацювати над проєктом разом із Суспільним?
— Тим, хто планує подавати свої проєкти на найближчий пітчинг, хочу порадити сміливо йти до своєї мети. Ви повинні мати чітке уявлення, яким має бути ваш проєкт на виході, докладно описати його, подаючи документи, і впевнено відповідати на будь-які запитання на захисті. Усе у ваших руках!